інша — власної краси, ще інша — ліпшого від інших образовання! Усе тут на показ, усе прикрашене, оздоблене, підлажене до бою, у всякого одна ціль: узяти противника, або противницю в неволю. Словом, усе, як слідує у вільних людей!..
Нараз музика втихла, танці, шепти, сміхи та співи перестали, із сусідніх світлиць повходили старші панотчики і старші пані. Пань було небагато, та й то більша їх часть сиділа серед молоді, маскуючи або підкріпляючи атаки та «маневри» своїх «малих», і всі стали широким кругом на середині світлиці. Нараз серед того круга появилася висока, горда стать отця Ілії, господаря дому. Його довге, чорне волосся було сміливо закинене назад; довга, нова реверенда лежала на нім, як вилита, а чорні, бистрі очі й орлячий ніс показували чоловіка, що любить розказувати і не терпить супротивлення. О. Ілія був удівець, бездітний, і славився на всю околицю першим патріотом, підпорою Руси. Ім'я його часто появлялося в «Словѣ»[1] під списом жертв, котрі збирав і надсилав, чи то на «вторую городскую церковъ», чи на бурсу при «Народномъ Домѣ», чи на «одновленіе церкви св. Юра», чи загалом на інші «благородныи» цілі. Всякий, їдучи до нього в гостину, — а гостей спрошував о. Ілія частенько і гостив добре, бо було з чого, — знав, що конечно прийдеться щось «пожертвувати»
- ↑ «Слово» — москвофільська газета. Під час перших соціялістичних арештів та процесів 1877 р. ця газета займалася доносами, вказувала поліції, кого, де і за що треба арештувати.
