як також відповідь редакції на лист, вміщаємо, як інтересний матеріял для тодішніх літературних прямувань, а також, як матеріял для критичної аналізи цього цікавого оповідання Франка.
«Іван Франко відомий в літературі нашій, як один з найвидатніших поборників натуралістичного напряму, в котрий вкладає він весь свій, справді непослідній талант. Проти напряму годі що казати, бо основою його та суттю є: об'яви дійсного життя, про те й закиди, які часами підіймаються проти цього напряму, зовсім неоправдані. Література натуралістична стає дзеркалом життя, вірним одбитком всіх чеснот і вад суспільних, вірним зображенням котрих вона не раз сильніше впливає на суспільність, чим і найкраще продумані оповідання суб'єктивної моралізуючої тенденції. Одначе письменник тоді конче мусить стати на становищі об'єктивнім: він мусить вважати і студіювати теє життя з його різнорідними об'явами та причинами, він мусить знімати його, а не самовільно укладати. До такої об'єктивної студії життя — якраз неспосібна нервова Франкова натура. Він не має терпеливости студіювати життя дійсного, він густо-часто не любить, не терпить його, — бо він вже нині сотворив собі окремішній світ, окремішній лад, окремішніх людей, окремішні умови життя і окремішні характери людські, і це все бажає якнайскоріше в дійснім світі зреалізувати. От і перше, що вражає кожного читача його оповідань, це тая яскрава неправда: ми надіємся бачити дійсний світ, — а бачимо світ Франківський, ми надіємся бачити людей реальних, а бачимо — чисто Франківських. Герої в оповіданнях Франка, чи робітники, чи пани, чи попи, чи хлібороби, це не люди, що вийшли з об'єктивної уваги життя, а люди лише з імени реальні, цілою ж своєю психічною подобою й світоглядом видумані, фантазією письменника суб'єктивно перетворені. Одинокий виїмок становлять: жиди. Ці виходять в його оповіданнях ще найреальнішими. Дієсь це тому, раз, що жиди вже своєю подобою й типічністю не надаються до такої суб'єктивної перетворки, а друге, що письменник мабуть бажає свій ідеальний світ зреалізувати лише в суспільності своїй, жидів лишає такими, якими вони є. Така отже чисто суб'єктивна вдача надавалася би ще найбільше до
