остерегти тебе. Але тепер, коли ти зайшов занадто далеко і, як кажеш, не можеш вернути назад, тепер про що нам балакати? Наші дороги розійшлися.
І він зробив крок.
— Ах, якби ти знав, який я нещасний, яке любе було б мені одне однісіньке ласкаве слово, слово заохоти та піддержки з твого боку в цій хвилі! — зітхнув Хома з серцем.
— Було б підло з мого боку сказати тобі в цій хвилі таке слово! — відрізав Хома без серця, затискаючи зуби.
— Ах, Хомо, Хомо! Гостро судиш! Ти без серця і тому так гостро судиш. Не осуджуй, щоб і тебе не осудили.
Хома без серця обернувся і мовив:
— Ліпше не мати серця, як мати його на невідповіднім місці. Бувай здоров!
І він пішов. А Хома з серцем сидів іще кілька хвилин на лавці, а потім якимсь зламаним ходом поволікся також до міста. А коли по кількох днях одержав телеграму про велику пожежу в Бориславі, про покликання компанії війська і про криваві розрухи, то поблід іще дужче, як звичайно, і почув, немов би щось закололо його в серці.
Другого ранку знайшли його неживого в ліжку. Обдукція виказала розрив серця.
1904 р.
