повинен сам на себе взяти всю відповідальність за наслідки.
— І що ж, ти думаєш, що я відрікся від свого вчинку й не готов відповісти за нього?
Хома без серця зупинився перед своїм товаришем і твердо глянув йому в очі.
— Слухай, Хомо! — мовив він. — Коли б я не знав, що ти чоловік наскрізь чесний, але бездонно наївний, то, їй-богу, не говорив би я з тобою ні слова більше. «Готов відповісти!» Але за що ж ти будеш відповідати? Очевидно, тільки за те, що кликнув до людей такі й такі слова. Що ж це за відповідальність? Нехай і так, що з огляду на дальші наслідки тобі сипнуть за це пару неділь, або й пару місяців арешту. Це дурниця і це тобі належиться. Але я певний, що крім тебе арештовано за демонстрацію ще кількох людей…
— Вісімнадцять.
— І що під час демонстрації крім жандармів і поліціянів потерпіло й демонстрантів не мало…
— Було п'ять ранених.
— І все те за тебе, за твій оклик. Ну, скажи, як ти уявляєш собі саму можливість відповідальности за ті всі події?
— За ті всі…?
— Ба, та бо то ще не всі! Аджеж у тій історії найгірший її моральний бік. Найгірше те, що ти вмовив сам собі і тим людям ілюзію, буцім то, ви демонструючи отак палицями та камінням, робите щось велике, сміле, енергічне, щось таке, що
