ясно і широко, обдумує загальні завдання і розважає великі реформи.
— Але любов мусить бути движучою силою: без неї діло розуму мертве.
— Дурниця! — відбуркував Хома без серця. — Любов плодить немовлят і ідіотів, і тільки розум робить із них твори, більше або менше подібні до людей. На тобі цю роботу довершено лиш до половини.
Хома з серцем відвертається більш засмучений, ніж розсерджений, а Хома без серця спльовує й відходить, не прощавшися: злий, мабуть, більше сам на себе, як на товариша.
Потім на одну частину молоді найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетарів і твердосердих визискувачів, обмірковувано соціяльні проблеми, дискутовано, із більш або менше розкішною дрожжю, про великий соціяльний переворот, який ось-ось має надійти й перебудувати цілий світ на нових основах. Хома з серцем залюбки плавав у бурхливих хвилях тієї течії, віддавався новій вірі всією своєю мало-критичною душею, прагнучою якоїсь твердої догми. Він покинув навіть свої германістичні студії й віддався з цілим запалом пропаганді соціялістичних ідей, промовляв на робітничих зібраннях, писав статті в робітничих газетах, обертався в самім центрі новородженого, не дуже ще зрештою міцного, робітничого руху.
