анекдоти або історії власних чи чужих любовних приключок та «своїх перших найдорожчих» — талант заливати всіх присутніх потопою слів, від яких нікому не буває ні тепло, ні холодно. Той предивний, спеціяльно рутенський талант доводить їх іноді до того, що починають пробувати своїх сил у письменстві, розпочинають на великий розмір закроєні повісті і звичайно тратять терпеливість уже по першім розділі.
А як вироблюються такі типи? Для прикладу, оповім історію пана Дениса, з яким довелося мені жити на одній кватирі протягом кількох місяців 1876 р.
Син заможнього пароха одного підгірського села, він виріс у звичайнім для священничих домів достатку, в якім не чується ніколи властивого недостатку. Особливо любила його мати, яка ніколи не могла нічого відмовити йому. Ще в нормальних школах він осиротів по матері, і разом із її смертю перестало плисти те джерело любови та доброї волі, що при його вроджених здібностях могло зробити його визначним чоловіком. Кінчив гімназію, також не знаючи недостатку, бо мав раз-у-раз запомогу від вітця, який рад був, що син його вчиться добре і переходить правильно з кляси до кляси, так що для нього не треба було платити домашнього вчителя. У вищих клясах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників, але вже в тім часі, може під впливом закоріненої традиції наших священничих домів, у нього зародилася
