Він має титул: «Галицька історія від початку світу» і виглядає ось як:
На початку була горілка.
Зразу вона була хаотична. Кожний міг її курити, продавати або й пити самолично.
Та потім прийшло до краю венґерське вино. І було дороге. І розділив Бог винопийців від горілкопийців, і дав тим першим власть над другими. І сталося так, що ті, другі, могли лише курити і пити горілку, — але курити для інших, а пити за свої криваві гроші, — а ті перші діставали готову горілку і продавали її на свій рахунок, а сами напивалися венґерським вином до скотячої подоби.
Це був другий день і звався пропінація[1].
То був довший день. Тоді латинську приказку: «Cujus regio, eius religio»[2] перекладено на галицьке: «Чиє село, того й пропінація». Людність поділено на дві верстви: одні, для яких пиття горілки було обов'язковим, і ті звалися хлопи, або бидло, і другі, що в горілці, випиваній хлопами, бачили головне джерело свого добробуту, і ті звалися шляхтичі, а іноді також герої свободи, спасителі вітчизни, мученики національної справи, або загально — «нація».
Та ось почало в краю щось метушитися та ворушитися. «Національні святощі» почали топтати ногами, старі пальки виривано, різні, віками усвячені,