Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/356

Цю сторінку схвалено
ЯК ТО ЗГОДА ДІМ БУДУВАЛА
 

Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам'яний, вигідний. Змалку вони наслухались стільки разів приказки «Згода дім будує, Незгода руйнує», що рішили запросити Згоду, щоб і їх дім збудувала. Згода була, то стара, беззуба, добродушна бабуся і дуже радо згодилася на їх просьбу.

— Добре, дітоньки, я вам усе гарненько, смирненько… Ой, бо то нема над мене! Ви знаєте мою приказочку: «Святий спокою, гаразд з тобою!» Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів[1] ані торгів не люблю. Я все ладком та добром. І бачите, якого віку при Божій помочі доживаю!

Бідні люди справді бачили, що Згода не мала ані одного зуба в роті, була сива та поморщена, як сушена грушка. Коли б у них були завидющі очі, то були би бачили, що старушка була трохи не гола, бідна, обшарпана: бачите, хто не хоче,

  1. Процес — судова розправа.