Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/231

Цю сторінку схвалено

дійти до такої слави. Ось вам факт, над котрим стоїть подумати!

— Але позвольте, reverendissime, як же ж це вияснити? — запитав зачудований пріор.

— Ось це-то й важко, що вияснити цього факту майже зовсім не можна без допущення такої думки, що унія не тільки сама собою дволична, не тільки не повинна бути толерована в нинішню пору з поглядів політичних, але показалась зовсім непригідною для релігійного виховання народніх мас, насаджуючи в них рівнодушність до самих основних релігійних правд, двоєвірство, або навіть цілковитий брак усякого релігійного переконання.

— Ну, це вже пересолено! — почав було сперечатися пріор.

— Ні, clarissime, — перервав йому патер Ґавдентій, забуваючи про всяке пошановання для чину свого начальника. — Попереду вислухайте мене, а тоді вже судіть! Недавно тому, вертаючись з Підкаменя, здоганяю оце неподалік села Товстохлопів купу богомольців. Зайшов я з ними в розмову.

— А відки Бог провадить? — питаю їх.

— Та з прощі, — відповів мені чоловік, що йшов попереду богомольців.

— А куди ходили на прощу? — питаю дальше.

— Та в Почаїв.

— В Почаїв? Ну, і як же вам там сподобалось?

— Та як же би, добре, — простодушно відповів чоловік.