Франковський мав живі й ненастанні зв'язки з Підлясяками і мав у них таке довір'я, яке не легко міг здобути чоловік чужий, хоч і заосмотрений благословенством св. вітця.
За-для цеї несподіваної, хоч зрештою зовсім природної, притичини приходилось патрові змінювати й увесь плян його побожної мандрівки. Ні за чим було тепер їхати до Варшави, де і так тепер діяльности ніякої не можна буде розпочати, — тож патер надумав їхати просто на Підлясся в ті села, котрі в Римі мали своїх депутатів. Тут, думав він, найлегше буде йому й пізнати терен своєї будучої діяльности й нав'язати зносини з народом, а відтак з готовим він поїде до Варшави, де знов при помочі тих рекомендацій, які має з Риму, легко знайде собі пристановище і зможе, нікому не впадаючи в очі, розпочати свою діяльність.
Через Львів і Радзивілів він удався до Росії. Дивно зробилось йому, коли в світській одежі, незнайомий нікому, несвідомий мови ані звичаїв місцевих, висівши з вагону залізної дороги, опинився серед чужого краю. Куди повернутись? Що діяти, щоби з початку не зрадитись і не попастись в якунебудь біду? Правда, на мучеництво за святе діло він був здавна приготований і навіть бажав його, але зовсім не був приготований на дрібні, буденні клопоти, на низьке лавіровання перед дрібними поліційними властями, перед жандармами та становими. Від таких людей, крім простої та прикрої
