Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/100

Цю сторінку схвалено
СВИНСЬКА КОНСТИТУЦІЯ
 
Присвячую пам'яті Антона Грицуняка.

Оце оповідання — не моя духовна власність. Я чув його в Збаражі, в східній Галичині, від старого селянина на прізвище Антона Грицуняка, що оповідав це на народнім вічу. Грицуняк, це дуже цікава поява, один із немногих живих іще[1] недобитків того племені оповідачів і бандуристів, що складали старі думи про діла і пригоди козаків Грицька Зборовського, Кішки, Безродного, Андибера, про битви Хмельницького з ляхами і про трагічну втеку трьох братів із Азова, і співали-промовляли їх заслуханому козацькому війську. Його зверхній вигляд зовсім непоказний: це простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима. Він не виріжняється нічим із юрби селян, рідко вмішується в розмову і на перший погляд

  1. Він умер 29 марта 1900 р. (Ів. Фр.).