янцем, лице ясніло великою внутрішньою радістю.
Щоб знівечити викликане враження, ту глуху мішанину жалю і страху, президент зараз перейшов до переслухання свідків. Було їх безкінечно довгий ряд, їх зізнання не збуджували великої цікавости, бо ніхто не мав сказати нічого цікавого. Завважено розумне зізнання фабриканта Ґрандідіє, що мусів віддалити Сальва наслідком деяких фактів анархістичної пропаганди. Також шурин оскарженого, механік Пуссен, показався дуже чесним чоловіком, показуючи все з доброго боку, а при тому без брехні. Але особливо довга дискусія була між знавцями, що й перед публікою не могли погодитися так само, як не згоджувалися у своїх писаних справозданнях. Правда, всім здавалося певним, що вжитий тут вибуховий матеріял не був динаміт, але що це був за матеріял, про це кожний висловлював найдивоглядніші і з іншими суперечні здогади. По тому відчитано реферат знаменитого вченого Бертеруа, що залагодив цю суперечку заключенням: маємо тут перед собою новий вибуховий матеріял чудово сильний, але його складу я й сам не знаю. Тепер прийшла черга на агента Мондезіра і комісара Дюпо; вони оповіли про погоню за оскарженим і про його турботне арештування в Бульонськім ліску. Мондезір розвеселив слухачів військовими дотепами, які підсипав у своє оповідання. Натомість бабуся маленької рознощиці збудила біль, дрож обурення і співчуття. Це була маленька бідна бабуся, висушена і згорблена; оскарження було настільки жорстоке, що приволокли її сюди; вона тільки й знала, що обливалася слізьми, затуманила справу і не розуміла, чого від неї хочуть. Вкінці прийшли ще відводові свідки, довгий ряд майстрів, товаришів, приятелів, що всі стверджували однозгідно, що Сальва був чесний чоловік, інтеліґентний і відважний робітник, не пив ніколи, гаряче любив свою дочку і не здатний був до жодного злобного ані неделікатного вчинку.
Була вже четверта, коли закінчилося переслухання свідків. В розпаленій залі гарячкова втома гнала кров у щоки, а
