син старого Дана і також пророчив погоду, але науковим способом. Він оповідав мені про цей спосіб одного вечора от що:
— Знаєте, я вірю в п'явки. Стара п'явка розуміється на зміні погоди так, як жодне інше створіння. Я читав дещо про п'явки і придивлявся їм добре тримаючи їх коло себе, і можу сказати, що моя п'явка розуміється на погоді далеко ліпше, як мій старий отець.
Я запитав Білла, яким способом п'явка може розумітися на погоді і як він дійшов у неї того розуму? Білл відповів, що, вичитавши про це в якійсь книжці, він справив собі п'явку і довго придивлявся їй і може в кожнім разі зламати брехню свого старого. На моє дальше запитання він пояснив, що держить п'явку в склянці, обв'язаній зверху шматою полотна. В гарну погоду п'явка лежить спокійно на дні склянки звита в клубок. В холодну пору так само. Коли настає дощ, або сніг, вона випливає на поверхню води і лежить там простягнена. Перед вітром вона швидко плаває у воді сюди й туди, а щонайменше 24 годин перед бурею вона в'ється і кидається в воді дуже неспокійно, з знаками перестраху.
Я сказав, що в тій п'явковій системі бачу одну похибку, а власне те, що п'явка однаково неспокійна перед дощем й перед бурею.
— Е, чого ти захотів, — відповів незадоволено Білл. Аджеж п'явка не стане на задні лапки і не промовить словами.
— А все таки, як же ти зрозумієш, — запитався, — чи вона віщує бурю, чи дощ, коли в однім і другім разі однаково неспокійна.
Білл усміхнувся і сказав:
— Я мацаю її за пульс.
І, не мовлячи більше нічого, пішов своєю дорогою.
Кілька днів потім старий Дан, почувши про му-
