Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/492

Цю сторінку схвалено
КОДАК
 
П'явка Білла Купера
 
Оповідання
 

Старий дід потер долонею по нозі нижче коліна і похитав головою.

— Буде зміна погоди, — сказав затурбовано, — знаю наперед, що буде.

— Учитель, його слухач, немов почуваючи, що дід чекає на відповідь, вийняв люльку з рота і промовив зі співчуттям:

— Ревматизм, правда?

Старий притакнув кивком голови.

— Ревма! маю її у всіх суставах.

Учитель пихкав люльку далі. Обидва сиділи без діла, дивилися на узгір'я і слухали вечірнього вітру, що шелестів у листях гумових дерев. Старий розговорився.

— Коли чоловік має фарму, то все залежить від погоди, і хто вміє сказати добре про погоду, того всі слухають радо. Я чував про погоду від таких людей, що про всякі інші речі знали не більше від крілика, але всякі зміни погоди в своїх місцевостях угадували ліпше від найученішого астронома.

Чоловік, якого в нозі щипає ревматизм або в якого на пальцях ноги надавлені порядні нагнітки, на рільничій фармі варт більше і знаходить більше довір'я, як ціла хура барометрів.

— Пригадую собі, ще за часів мого батька жив у нашім сусідстві старий чоловік Дан Купер, у