Цю сторінку схвалено
місця і пішов з нею додому.
— Щось там мусіло статися, — промовив Дев напівцікаво, о, напівперелякано. А ми обидва дивилися на вогонь і думали та думали. А потім, немов жахаючися чогось, вдивлялися в пітьму і надслухували, чи вертає батько. Але ми не чули нічого, крім вітру та сови. Аж на розсвіті батько прийшов з веселим усміхом на лиці, і сказав нам, що мама цієї ночі вродила малу лялю — здорового кріпкого хлопця. Тепер ми зрозуміли, чого сиділа Браунова в нашім домі.
