сання віднайшла власне цю ідеальну скорість, якої потребує новочасний чоловік, щоб зібрати свої думки і дати їм відповідний вислів. Вона без вагання друкує його думку. Бували, а то ще й досі бувають стенографи, що не вміють відчитати своїх стенограм і при допозі охочої фантазії краще або гірше латають прогалини в своїм писанню. Не те тарахкавка! Терпеливо стежить вона за нашими словами і окрім деяких збочень, у яких жіноча істота виявляє себе вічним ворогом ортографії та граматики, окрім деяких інтерпункцій, що відповідають більше потребі писарки, ніж літературним правилам, знайде творець своє діло зложене в досить незміненій формі.
Ну, певно, не кожний ум і не кожна тарахкавка доберуться до пари. Мусить прийти між обома до певного духового контакту: тарахкавка мусить крім механічної праці втягтися в «духове травлення»! І тут власне лежить велика небезпека тарахкавки. Настояща тарахкавка зробиться своєму панові необхідно потрібною. Пускає в гру свій дотеп, свою критику і свою жіночу вдачу. Вона ж — перша авдиторія, на якій артист випробовує свій твір. Пишучи сам, він бувало сидів одинокий, даремно визираючи якої живої душі, якій би міг подати до оцінки свій найновіший твір. А тепер має в тарахкавці, так сказати, живе перо, яке кожної хвилини готове виявити йому вплив, який матиме його твір на читачів. Коли при гуморесці вона зо сміху не може писати далі, то вже ж його успіх певний; а коли кінцем чорного фартушка втирає собі сльозиночку з ока, то він уже певний, що зворушить усі жіночі серця. Коли вона рознервується і починає поспішати, то він обчислює холоднокровно, що вона зацікавлена і жде кінця, що то там сталося. Одним словом, тарахкавка сповняє службу акушерки при народженню твору штуки.
Та ба, тарахкавка така хитра і підступна, що не
