Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/356

БІЛЛІ БОЯН

 

Тарахкавка

 

Замість фейлетона

 

Розуміється, не думаю про добродушну зоологічну гадюку-тарахкавку, що страшним тарахканням заповідає необачному мандрівцеві свою близкість, поки його своїми лагідними обіймами вирядить на той світ. Маю на думці панночку при машині до писання, що тарахкає по своїх клявішах — рід далеко небезпечніший, бо ще має славу зовсім нешкідливого, хоча рік річно пожирає не мало жертв. Її природна історія ще не написана. Як новочасний біолог я хочу зробити спробу, та прошу заздалегідь вибачити мені, бо це ж я, так сказати дослівно, вступаю на дівочий терен. Тарахкавка пробуває залюбки в темних, штучним світлом осяяних печерах. Делікатно їх називаємо «бюро». Трапляються різні її відміни: великі і малі, заживні і худі, однобарвні і дзябкасті. У всіх тих відмін спільне одно: виглядають невинно і зовсім не кусаються. Аж коли сядуть за машину до писання і почнуть тарахкотіти, вся їхня істота відміняється раптово. Апатичний досі погляд набирає життя й огню, гнучка фігурка згинається мов до скоку і — вона робиться кровожадним хижаком, якого я хочу описати тут. Всі здобутки сучасної техніки вона присвоїла собі. Тарахкаючи і пишучи, вона вміє в короткім часі оглушити свою жертву, обрати її з ясного розуму, так що