Ортер, засновник “Звізди”, політичний і літературний керманич “Міжнароднього Вісника” і “Ілюстрованого Нового Віку”, привітавши мене у своїм кабінеті, сказав до мене з глибини свого директорського крісла:
— Мій любий Марто, напишіть мені казочку до новорічного числа “Нового Віку”. Триста рядків, з нагоди нового року. Щось дуже живе, з аристократичним запахом.
Я відповів Ортерові, що я не надаюся для цієї роботи, бодай у такому дусі, як йому хочеться, але радо напишу йому казку.
— Мені бажалось би дуже, — сказав він, — щоб вона мала титул: “Казка для багатих”.
— Я волів би, щоб це була “Казка для бідних”.
— І я так розумію. Казка, що будить у багачів милосердя до бідних.
— Я власне й не хочу, щоб багачі мали милосердя до бідних.
— Що за дивацький погляд?
— Не дивацький, а науковий. Милосердя багача супроти бідного, це на мою думку зневага, заперечення людського бра-
