ярмарку, значить, зробилися добровільно ослами, а третій був ослом з діда-прадіда.
Ті два мужики, то були брати: Степан Ромос і його молодший брат Ферко. Вони купили собі осла, щоб возити воду з Дунаю до свого городу.
— Ферку! — сказав Степан.
— Степане! — обізвався Ферко.
— Дорого ми дали за осла.
— Дуже дорого.
— І пощо ми його купували?
— Це ти його купував.
— Але ти торг прибивав.
— Я думав, що ти старший, то й розумніший.
— А властиво ми обидва осли.
— Всі три, — доповнив молодший брат.
Сконстатувавши це, вони спокійно тюпали далі, тягнучи осла за собою.
— Ага! — скрикнув Степан Ромос, старший брат, — знаю вже, чому цей осел так дорого нам прийшовся.
— Чому?
— Той злодюга, що ми осла у нього купили, замало нам решти видав.
— Та до дідька! То не може бути!
— Ходи, почислимо.
І вони всупили до шинку, а осла прив'язали до одвірка.
Не минуло й п'яти хвилин, коли цією самою дорогою надійшов Яким П'ятак з порожньою вуздечкою в руках і з міцним наміром украсти собі до неї осла. Дивиться, аж і осел тут стоїть прип'ятий до одвірка. П'ятак загнуздав його і скрутив з
