Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/298

Цю сторінку схвалено
ВІКТОР РАКОШІ
 
Історія осла
 
(Гумореска)
 
I.

Одного осіннього ранку входить до моєї світлиці господар, у якого я жив, і стоїть з дуже заклопотаним видом.

— А що там, дядьку?

— Ей, таке, що аж сказати стидно.

— Ну, кажіть.

— Цієї ночі вкрали у мене осла.

— Зі стайні?

— Ні, з огороду.

— А пощо ж ви його на ніч лишили в огороді?

— Стайня маленька, душно там. А осел завсігди штурхав коров. Що ж мені тепер робити, паночку?

— Що? Ночуйте самі тепер у стайні і штурхайте корів уночі, а то ще й вони доміркуються, що ви не вмієте пильнувати, як належиться, своєї худоби.

— Про мене, нехай собі корови думають, що хочуть, коли б мені тільки осла віднайти.

— Ідіть питати, може й віднайдете.

— Я вже дав знати жандармам.

— Ну, то чекаймо терпеливо.

Минув місяць. Я готов був ще й далі чекати терпеливо, але Яким не хотів.