Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/289

Цю сторінку схвалено

На такі думки пішло досить часу. Вже була ніч, як Перту закрався до своєї хати, немов би злодій. Анні не казала йому нічого; вона удавала, що не добачила ніякої зміни на його вигляді. Видно, що вона вже і дітей попередила не згадувати про обстрижене батькове волосся. Ніхто не торкався того, лише діти деякий час сторонилися від батька.

 
– о О о –
 

До липня відросла чуприна настільки, що можна було її розчесати, лищаючи проділь по середині голови. Тоді й почало дозрівати жито, що давало надію на красний урожай. Мешканці Самалампі вичікували жнив з більшими надіями, як колинебудь. Та потисли ранні морози, заки хліб встиг дозріти… Появилася до того ще й зараза. Анні пролежала кілька неділь на припічку, кидаючися в сильній гарячці. Недужі діти валялися по кутках кімнати на перегнилій соломі, прикриті нужденними лахами. Любимець родини, маленький Анті, лежав таки в гарячці на материнім ліжку. Лише батько та Фомка остались на ногах, хоч в хаті виднілася всюди нужда.

З подиву гідною витривалістю доглядав Фомка інших, а навіть дозволяв Анті бити себе та торгати за волосся, коли не мав чим іншим забавити хорої дитини. Він ходив навіть в сусідні села просити милостині, та все приносив хорій матері і дітям те, що дістав від людей. Але не завжди йому давали, бо довкруги голодували так, як і в Самалампі. Так почалася для родини Перту зима. Посеред зими приїхав до Самалампі староста попередити Перту, що всі громадські засоби у волості вичерпані, та що не можна вже очікувати ніякої допомоги. Оголошено навіть у церкві, що дальшу допомогу даватиме уряд тільки за роботу, та що мешканців Куохатської волости взивається до громадських робіт разом з іншими. Урядник, що привіз те оголошення, висловився між іншим: