те особливо поручаю тобі пильнувати, щоб не сміла відкривати пушки, яку нестимеш, не сміла заглядати, цо в ній є, і взагалі не доторкалася цікаво ніякого секрету божеської краси.
Отак віщувала далекоглядна вежа. Не гаючися, Псіхея подалася до Тенару і, роздобувши приписані монети та паляниці, ввійшла до пекельного входу. Пройшовши мовчки попри погонича з ослом і давши перевізникові монету поромового, не звернувши уваги на благання пливучого трупа, знехтувавши запросини ткаль, пестливими словами і паляницею втішивши люту зажерливість пса, ввійшла до дому Прозерпіни. Не прийнявши ані крісла, яке запропонувала їй господиня, ані божеської страви, вона сіла принижено біля її ніг і, задовольнившися шматком сухого хліба, передала їй посольство Венери. Незабаром дістала таємно наповнене і замкнене пуделко і, загладивши другою паляничкою лаяння пса та віддавши другу монету перевізникові, далеко веселіше вибігла з підземелля. Добігши до ясного денного світла і помолившися йому, хоч поспішала виконати своє важке доручення, раптом захопилася в думці шаленою цікавістю.
— Оце, — подумала собі, — дурна я, несу божеську красу і не вщипну з неї ані крихіточки для себе? Може приподобаюся моєму гарному коханкові нею.
І, подумавши це, відкрила пуделко. Та не було в ньому нічого, ніякої краси, тільки пекельний, правдиво стиґійський сон, який в тій хвилі огорнений мрякою обхопив її, знесилив усі її члени густою сонною заморокою і, поваливши її на тій самій стежці на землі, насів на неї. Отак лежала нерухомо, не то сонна, не то труп.
Але Амур, видужавши вже від глибокої рани і не терплячи довшої відсутности своєї Псіхеї, зірвався з високого ліжка, на якім лежав, і вискочив через вікно. Розпростерши крила, які наслідком довшого спокою зробилися далеко швидшими, полетів і знайшов свою Псіхею. Старанно зняв із неї сон і всадив його назад у пуделко, а потім збудив Псіхею нешкідливим то-
