віть молитва до тих найприхильніших богинь не могла мені помогти? Опутана такими тенетами, куди я можу направити свої кроки? В яких домах, чи в яких темних пустелях можу охоронитися перед неухильними очима великої Венери? Нехай і так, наберу тепер мужнього духу і, відкидаючи марну надію, сміло й добровільно віддам себе своїй пані, може хоч пізньою підлеглістю злагідню її люту сердитість? Хто знає, може там в домі матері знайду того, кого шукаю так довго.
Отак готова на непевний вислід, а може навіть на певну смерть, почала обдумувати свою майбутню промову.
Тим часом Венера, покинувши пошукування по землі, піднялася до неба. Велить запрягти віз, який для неї старанно і майстерно зробив золотар Вулкан і перед її весіллям подарував їй як шлюбний поларунок, віз блискучий від ошліфовання пильником і цінніший через саму страту золота. Із багатьох голубів, що сиділи біля ліжка пані, вилетіли чотири білі і, згинаючи розмальовані веселими полисками шийки, наділи на себе перлові ярма і, піднявши богиню, підлетіли весело. За возом богині летять з голосним цвіркотінням горобці, а інші солодко співучі пташки, любо заливаючись мелодіями, віщують прихід богині. Розступаються хмари, розступається небо дочки, а верховий етер з радістю приймає богиню. Співуча рідня великої Венери не боїться зустрічних орлів ані хижих шулік. Вона ж зараз звертається до царської палати Зевса і гордим повелінням Меркурію, герольдові божому, жадає послуху в потрібній справі. Синяві брови Зевса моргнули прихильно. Тоді розрадувана цим Венера в супроводі Меркурія злітає з неба і з поспіхом сипле йому такі слова:
— Аркадійський брате, знаєш, що без твоєї участи сестра твоя Венера не робила ніколи нічого. І тепер не можу тобі не сповістити, що вже довший час шукаю і не можу знайти оту укриту невільницю. Не лишається мені нічого, як тільки через твоє оповіщення оголосити премію на її віднайдення. Отже будь ласка, сповни якнайшвидше мій заповіт і оголоси повселюдно
