ктеру на зразок німецьких Schwänke або наших придабашок /анекдот/.
Щодо самої казки про любощі Амура і Псіхеї, треба сказати, що вона належить до найбільше поширених по всьому світі казкових мотивів. Уже найстарша гебрейська леґенда про упадок першого чоловіка, взята правдоподібно з вавилонської традиції, пригадує основу нашої казки. В єгипетській мітології зустрічаємо символ душі "Псіхеї" у формі метелика, який на зиму перемінюється на куклу, щоб на весну воскреснути до нового життя. Ширше розвинуто цей мотив в оповіданнях про Озіріса й Ізіду, в яких визначну ролю грає любов і самопожертва жінки, що доводить до експіяції першої провини.
Твір Апулєя мав пізніше величезний вплив на творчість найрізноманітніших народів Сходу і Заходу. Аналогічні оповідання зустрічаємо в індійській великій збірці казок Сомадеви "Ката саріт саґара" /Море казкових рік/, в арабських збірках "Тисяча й одна ніч" і "Тисяча й один день", а в західньо-европейській літературі знаходимо численні переробки, починаючи від двірської поезії середніх віків і кінчаючи XIX віком, у якому назвемо тільки віршовані переробки Гамерлінґа німецьку і російську Боґдановіча п. наз. "Душенька". Понад це поодинокі мотиви як з цілого "Золотого осла", так і спеціяльно "Амура і Псіхеї" ввійшли до складу незлічимих казок і новель чи то в устах різних европейських народів, чи то в художніх збірках европейських новелістів, починаючи від Боккаччіо та Пентамерона Джарбаттісти Віко аж до наших часів.
Іван Франко
