берега, все таки віднайдеться.
При тих словах маркіза зомліла. Полковниця, не можучи перемогти свого материнського почуття, кинулася за допомогою акушерки відтирати її. Але коли вона прокинулася, перемогло обурення.
— Джульєтто! — скрикнула мати з невимовним болем. — Зараз відкрий мені все і назви батька!
Мати, бачилось, ще була готова до поєднання. Та коли маркіза сказала, що вдуріє, мати, встаючи з софи, вигукнула:
— Іди, йди! Ти нікчемниця! Будь проклята година, коли я народила тебе!
Проклявши дочку, мати вийшла з покою.
Маркіза, якій знову потемніло в очах, притягла повитуху до себе і поклала, сильно тремтячи, її голову собі на груди. Зламаним голосом запитала її, якими дорогами ходить природа? і чи можливе несвідоме зачаття? Повитуха всміхнулася, розв'язала на ній хусточку і сказала, що у пані маркізи мабуть не заходить на такий випадок. Маркіза сказала, що вона зачала свідомо, але рада би так загалом знати, чи така поява може трапитися в царстві природи? Повитуха відповіла, що крім Пресвятої Діви це ще не трапилося ані одній жінці на землі. Маркіза тряслася чимраз дужче. Їй здавалося, що вона в тій хвилині зляже, і просила повитуху, притискаючи її до себе з судорожним переляком, щоб не покидала її. Повитуха заспокоїла її. Запевнила, що до злогів ще досить далеко, подала їй і способи, як у таких випадках можна берегтися люського поговору, і додала, що все ще буде добре. Та що ті потішання були для нещасної дами зовсім як шпигання ножем у груди, то вона перемогла себе, сказала, що їй ліпше, і просила свою порадницю, щоб віддалилася.
Ледве акушерка вийшла з покою, коли їй доручено листа, якого писала мати. В листі вона висловилася так, що "пан Ґ. бажає при таких обставинах, щоб вона забралася з його дому; посилає їй при тому папери, що належать до її маєтку, і наді-
