а коли батько всміхнувся на її запопадливість, запитала, як би передати зараз у цій хвилині графові цю заяву? За порадою надлісничого постановлено просити його, коли ще не роздягнений, щоб був ласкав на хвилину потрудитися до сім'ї. Граф велів відповісти, що буде мати честь зараз явитися, і ледве льокай вернувся із цією заявою, аж він сам, кроками окриленими радістю, ввійшов до покою і з найживішим зворушенням кинувся маркізі до ніг. Комендант хотів щось сказати, але він промовив, що знає досить. Поцілував його і матір у руку, обняв брата і просив лише ласкаво допомогти йому у вистаранню повоза для подорожі. Маркіза, хоч зворушена цією сценою, сказала таки:
— Боюся, пане графе, щоб наша палка надія та не була дуже завеликою…
— Нічого, нічого! — відповів граф. — Коли вивіди, які зберете про мене, будуть суперечити тому почуттю, що покликало мене тепер назад до цього покою, то все це так значить, якби не було нічого.
Тоді комендант обняв його якнайсердечніше, надлісничий зараз запропонував йому свою карету, один стрілець полетів з комендантовим слугою на пошту, щоб за премію замовити кур'єрські коні, і була радість при тому від'їзді, як ще ніколи при привітанню. Граф сказав, що надіється догнати свої депеші в Б., а звідти рушить до Неаполя ближчою дорогою, ніж через М.. У Неаполі він зробить все можливе, щоб спекатись дальшої службової подорожі до Константинополя. А що в крайнім разі він наважився мельдуватися хорим, то запевнив, що коли не спинять його непереможні перешкоди, то він за яких чотири до шести тижнів буде в М.. Тут стрілець повідомив, що віз запряжений і все готове до від'їзду. Граф узяв капелюха, став перед маркізою і взяв її за руку.
— Тепер, Джульєтто, — сказав він, — я трохи заспокоєний, — і вложив свою руку в її, — хоч моє найгарячіше бажання було ще перед від'їздом узяти шлюб з вами.
