Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/158

ГЕНРІХ КЛЯЙСТ

 

Маркіза О…

 

В М…, значному місті горішньої Італії, оголосила маркіза О…, дама бездоганної слави і мати кількох гарно вихованих дітей, у газетах таке: що без свого відома вона зайшла в тяж; батько дитини, яку вона має народити, нехай зголоситься, бо вона з родинних оглядів постановила вийти за нього заміж. Дама, що під натиском непереможних обставин так безпечно зробила такий дивоглядний крок, наражуючися на кпини цілого світу, була донькою пана Ґ…, коменданта м–ської цитаделі. Несповна три роки тому вона втратила свого мужа, маркіза О…, якого любила всім серцем; він умер в часі подорожі до Парижу, куди поїхав був задля родинних справ. На бажання пані Ґ…, своєї достойної матері, вона по його смерті покинула село, де жила досі, недалеко В…, і вернулася зі своїми обома дітьми до комендантського дому до свого батька. Тут прожила найближчі літа, заповнені мистецтвом, лектурою, вихованням дітей та послугами своїм батькам, коли війна з Р… нараз наповнила всю околицю військами майже всіх держав, у тому числі й російськими. Полковник Ґ…, маючи наказ боронити міста, візвав свою жінку й дочку, щоб забиралися на село чи то доччине, чи синове, що лежало коло В… Та поки способом жіночого обміркування розважено докладно, що гірше — чи невигоди, яких можна було чекати в цитаделі, чи страховища, на які можна було наразитися на селі, на цитаделю вдарило російське військо і візвало її, аби піддалася. Полковник заявив своїй родині, що буде діяти так, наче б їх тут зовсім не було, і відповів кулями і ґранатами. Ворог і собі поч-