СЦЕНА П'ЯТА Дніпрове дно Терем русалок. Русалки прядуть коло своєї цариці Старша русалка. Покиньте пряжу, сестри! Сонце сіло, І місяць стовпом блискає над нами. Орля І Пливіть наверх води під небом Погратися, та нікого сьогодні Не зачіпайте! Ані пішохода Не смійте лоскотать, ні рибакам їх невід обтяжать травою та Намулом, ані хлопчика у воду Заваблювать оповіданнями Про рибку! Входить русалочка. А ти де була? Молода русалка. На землю виходила. До діда. Вечір він просив мене Із дна ріки зібрать йому ті гроші, Які колись у воду він до нас Покинув. Довго я шукала їх, А що такеє гроші, я й не знаю. Проте я винесла йому для втіхи Дві пригорщі барвистих мушельок. Він дуже рад був їм. Русалка. Скупар безумний! Послухай, доню! Нині я на тебе Надію маю. Нині тут на берег Прийде мужчина. Стережи його, Піди йому на стрічу! Він нам близький Він твій отець. 519
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/520
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page520-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)