Г е р ц о ґ. Ми тепер Обновимо знайомість. Ви забули Мій двір. Барон. Вже дуже постарів я, князю. А при дворі що можу я робити? Ви молоді, вам любі празники, Турніри, а до них я вже не здатний. Дасть Бог війну, то я готов, хоч би Постогнуючи, на коня знов сісти; Ще стане сили меч старий за вас Тримтячою рукою добувати. Г е р цоґ. Бароне, ваша щирість відома Мені. Були ви діда мого другом, Отець мій поважав вас, і я все Вважав вас вільним, добрим лицарем. Та сядьмо! Сідає. Діти єсть у вас, бароне? Барон. Лиш син один. Г е р ц о ґ. Чому його при собі Не бачу я? Вам надокучив двір мій, Але йому в його літах і чині Пристоїть буть при нас. Барон. Мій син Не любить шуму світових забав. Він дикої та сумрачної вдачі. Довкола замку все блука лісами, Як олень молодий. 478
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/479
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page479-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)