А л ь б e p. Та слухай! Не стид тобі не виручити свого Приятеля? С о л о м о н. Клянуся вам— А л ь б е р. Та годі, годі! Тобі потрібно заставу? Дрібниця! Що маю дать в застав? Чи свинячу Ню шкіру? Якби міг Ті заставить, родав би вже давно. Чи слова Лицарського тобі, собако, мало? С о л о м о н. Поки живі ви, ваше слово, пане, Значить багато. Наче талізман Воно вам відімкне всі скрині всіх Фламандських багачів. Та як його Передасте мені, жидкові бідному, А тим часом умрете—крий вас Боже!— Тоді в моїх руках воно лиш буде Як ключ від скриньки, киненої в море. А л ь б е р. Чи ж мій отець переживе мене? С о л о м о н. Хто зна? Днів наших ми числить не можем. Ще рано цвів юнак, під ніч умер, І ось його чотири старчики Несуть на плечах згорблених до гробу. Барон здоров. Дасть Бог, літ десять, двадцять І двадцять п'ять і тридцять проживе. 468
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/469
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page469-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)