Якого хоч і як лови—не зловиш. Честь світова—безмислиця, мов сон. Та єсть же дійсне, праведне добро— Двох душ збратання. Мефістофель. И перше рандеву? Чи так? Та чи не ласкав би сказати, Кого тобі приємно споминати? Чи може Гретхен? Ф а в с т. О, чудовий СОНІ О, чисте полум'я любови! Там, о там, Де дерева шуміли так тужливо, Де на її прекрасних грудях Я втомленую голову схиляв, Я був щасливий. Мефістофель. Творче милостивий! Маячиш ти на яві, Фавсте! Сам себе Услужними згадками дуриш ти. Та чи не я тобі своїми заходами Доставив теє чудо красоти, І серед північної темноти З тобою звів її? Тоді плодами Свойого заходу я забавлявся Сам оддалік, як ви собі обоє… Адже все бачив я, все пам'ятаю! Коли твоя красуня в захваті Була, неначе п'яна,—ти душею Тривожною в задуму поринав. А доказали ми з тобою, що задума— Нудьги насіння. І чи знаєш ти, 460
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/461
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page461-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)