Ш п і о н 1. Злі вісті, пане. Дочка твоя учора проїзджала Близь Бетару. Випадком нещасливим їй вісь зламалась, бо в бігу прудкому О камінь вдарив упряг. Щастя те, Що без ушкод—її боги спасли— Вона зіскочила із воза звинно. Щоб вісь нову до воза доробити, Слуга взяв перше дерево край шляху. Та ледве в вітрі свиснула сокира, Аж ось юрба жидівська, що спокійно, Ба ні, злорадісно, на все дивилась, Ні пальцем не кивнувши для підмоги,— На військо кинулась, мовляв, патик цей Святий і допускавсь святокражі, Хто доторкнеться до його рукою. Ру ф. Все, все святе для тих людей усюди! За всім зорять, у всім знаходять привід До бунту й опору. Ну, далі, далі! Ш п і о н. Був це один з тих прутиків святих, Що скоро лиш уродиться дитина, Садять у землю і росте з дитятем Аж до його весілля; в передвечір При співах і при музиці святочній Його рубають і з його цівок Настружуть тик під пишний бальдахин, Що то під ним невісту й жениха Ведуть у храм, де вже чекає жрець. Ру ф. Якісь пересуди та забобони! 358
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/359
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page359-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)