Ця сторінка ще не вичитана
ЕдІП. І овшім. Віщував колись то Феб Мені, що мушу власну матір взяти За жінку й власними руками кров Пролить батьківську. Задля того я Давно Коринт покинув; правда, тут Найшов я щастя, та про те нема Ніщо солодшого, як батька й неньку У вічі бачить. Післанець. Та невже цього Лякаючись, Коринт покинув ти? Е діп. Я ж батьковбійцею мав бути, старче! Післанець. Від цього страху, пане, чей же я, По щирости прийшовши, увільнив тя? Едіп. За це й приймеш від мене гідну вдяку. Післанець. Я ж іменно для того і прийшов, Щоб зазнавать добра від тебе, як Домів повернеш. Едіп. Ні, домів ніколи Не верну я. Пі сланець. Мій сину, ти мабуть Не знаєш сам докладно, що ділаеш. 286
