Йо к а с т а. Та ні І Як повернув сюди й побачив, Що ти на царстві, а Лайос погиб, Припав мені до рук і випросивсь Послать його на поле стадо пасти, Щоб геть ішов, не бачив цього міста. Я й вислала його; мені здавалось, Що вірний цей слуга варт навіть ласки Геть більшої ніж те, про що просив. Е д і п. А можна тут оп'ять його спровадить? Й о к а с т а. Чому ж ні? Та пощо він тут потрібний? Е д і п. Здаесь, за-много вже я чув, дружино, Що змушує мене його побачить. Й о к а с т а. Що ж, він прийде. Та чень і я, о пане, Почути гідна, що тебе так мучить. Е д і п. Нічого не втаю перед тобою, Коли таке мені вже грозить горе. Бо і кому ж би ліпшому від тебе Я міг повірить всі свої турботи? Мій батько був Поліб, Корінту князь, А мати Меропе, дорянка. Був я Найпершим в місті тім горожанином, Аж поки трафилась мені пригода, Чудненька, певно, та не варта тої Тривоги, що з-за неї я підняв. При учті раз один товариш п'яний 274
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/275
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page275-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)