Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/175

Третя часть. Сестри, ми, до руху скорі, геть побіжимо з потоком, Бо манять нас там далеко ті чудові сині гори; Щораз нижче, щораз глибше, вужем в'ючись, орошаєм Тут луги, там пасовиська, там городи при домах. Он стрімкії кипариси значуть біг наш по долині, Береги й блискучі води йдуть аж гень під неба край. Четверта часть. Ви спішіть, куди вам любо, ми обтулим, шумом вкриєм Горб зелений, де на тиках пишно в'ється виноград; Там щоднини, щохвилини бачимо завзяту працю, Щиру пильність і непевні ті користі винаря. То копає, то сапає, поле підтинає, в'яже, Молить всіх богів, найперше ж бога сонця він блага. Бах, бабій, не дуже дбає про слуг своїх най- вірніших, В тіні спить, дріма в печерах, граєсьз Фавном молодим. Що для мрій тих полуп'яних йому треба, все те має У боклагах, міхах, збанах переховане, що зправа И зліва в погребах холодних з віку-правіку стоять. Та коли боги ласкаві, Геліос перед усіми, Холодом, теплом, росою, соком ягоди налив,— Де винар трудився тихий, там нараз все оживає. 174