В ясній бо чи темній добі Гарний був твій дух, твій спів. Ах, для щастя ти вродився, Славних предків сильний плід, Але вчасно заблудився, Змарнував свій юний цвіт. Все ти мав: і зір пророцький, Серце чуле, слів огень, І любовний жар жіноцький, Дар незрівняних пісень. Та заплутавсь ти без тями У фатальну сіть цілком, Бутно потоптав ногами Ти обичай і закон. Врешті думи величаві Скарб збільшили сил святих: Ти віддавсь високій справі, Але цілі не достиг. Хто ж достиг? Дарма питати! Темний долі е присуд, Коли в днях страшної втрати В крові ввесь німів люд. Не схиляйте ж в тузі лиця Свіжі відновіть пісні! Знову зродить їх землиця Так, як цвіти на весні! Цілковита павза. Музика тихне. Г е л е н а до Фавста. Старі слова, на жаль, збуваються на мні: З красою щастя тривко в парі не живе. Розірваний любови і життя союз; Обох оплакуючи, в болю розстаюсь 170
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/171
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page171-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)