Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/160

Його, прегарне, кремезне дитя, Як лиш прийшло на світ, Няньок юрба, в долоні плещучи, В чистенькі, пухові пелюшки завива, Обкручує повивачем коштовним У нерозумнім міркуванню. Та зграбний і міцний хитрунчик Видобува підступно звинні І елястичні рученята, Лишає гарно на свойому місці Свою шкарлющу пурпурову, Що цупко так його стискала, І мов метелик той готовий, Із неподвижної почварки Розвивши крила, живо виліта І сміло та свавільно знай буяє У соняшнім повітрі, — Так і він, найзвинніший, Щоб злодіям і штукарям І всім тим, що користі шукають, Вічно був опікунчим патроном. Зараз це виявляє Найзручнішими штуками. Швидко володарю моря вкрав Тризуб, Аресу навіть меч Хитро з піхви, лук і стрілу Фебу, а Гефесту кліщі; Навіть Зевсу батькові грім Взяв би, коб не лякав огонь. Ероса зараз поборов, Ногу підставивши у моцюванні, Навіть Кипріді, як його пестила, Пояс із лона здер. |з Яскині чути приємну, чисто мельодійну гру на струннім інструменті. Всі напружують увагу і швидко, бачиться, 159