Розлившись, в трощах дать притулок лебедям. Отам в гірській долині нишком смілий люд Розсівся, що прибув з кимерських темних стреф1; Він замок недоступний тут поклав, міцний, Із нього своєвільно шарпа люд і край -. Г е л є н а. Зробили це? Здається, неможлива річ. Ф о р к і я д а. Бо мали час; таж то без мала двадцять літ. Г е л є н а. Один в них пан? Чи купа їх, розбійників? Ф о р к і я д а. То не розбійники, та пан у них один. Не буду лаять, хоч навідавсь і сюди. Все міг забрать, та вдовольнивсь немногими Дарунками,—так звав це сам, не гарачем. Г е л є н а. Який же з себе? Ф о р к і я д а. Не поганий! І мені 1 Оце оповідання має історичну основу. В р. 1205 напав бургундський князь Вільгельм із Шамгіліта з ватагою бургундських лицарів на півострів Морею (давній Пело- нонез), побив греків при оливному лісі Кондура у стіп Тайгета і здобув таким робом цілу аахідню часть Мореї аж до Тайгета, з котрої утворив собі удільне князівство Ахаю. Він держався там кілька літ, а коли вкінці мусів покинути Морею, щоб обняти володіння своїх дідичних дібр у Франції, розділив свою „державу“ між своїх лицарів на основі ленного права. Цей акт наслідуваь Ґетс дилі, в сцені, де Фавст роздає своїм воєводам у ленно грецькі краї. 3 У Гомера кимерійці—північний народ, що живе в вічній пітьмі. 134
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/135
Ця сторінка ще не вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2c/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page135-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._19._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)