Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/107

Ангел. Гордий, упертий був ти від дитинства, Твердий, як поле те, що меш орати; Но вбитий тихий, як ягня лагідний. К а ї н. За швидко я вродивсь після гріха, Заким ще материн очистивсь дух Від слів змії, заким ще перестав Адам оплакувати рай. Но чим Я ставсь, тим є. Я не бажав життя, Но сотворився сам; но якби смерть Моя могла йому життя вернути… Чому ж би ні? Приклич го до життя А я най згину; Бог віддасть життя Йому, котрого любить—я лиш страчу Те, що ніколи не було ми миле. Ангел. Не бути сьому. Сталось, що ся стало. Іди і жий; твої будущі діла Най не будуть такі, як се посліднв. Щеаав. А д а. Він щез. Ходімо. Чую вже, як в нашім Шатрі маленький Єнох плаче. К а ї н. Ах, Він ще не зна> чого він плаче! Я, Щом братню кров пролляв,—не можу плакать? Но й штири ріки не обмили б мої Душі. Як мислиш, Адо,—чи мій син Ще може глянути на мене? 106