Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/100

Цілая. Я чула стук глухий; що се таке? Се Каїн ось сторожить мужа мого. Що дієш, брате? Він заснув? О, небо! Який блідий!.. Ся пасмуга,—ні, ні, Ні, се не крові Хто ж міг би кров його Пролить? Мій Авель, що ти? Хто се вдіяв? Не рушаєсь, не дише,—наче камінь. Рука його мертва паде із мої! Недобрий Каїн,—чом ти не прибіг В пору, не боронив його? Щобудь Його напало,—ти ж сильніший, ти Повинен був го заступить собов Від ворога! Адаме! бво! Адо! Сюда! Сюда! На світ ся смерть з'явила. Вибігав. Каїн сам, А хто на світ ї визвав? Я, щом бридивсь І слова „смерть“ і гадкою самою О ній так мучивсь, хоч ем ще й не знав, Як виглядає вна! Я в світ приніс ї: Я кинув брата у Ті холодні Обняття,—наче б і сама вона Не в силі того вдіяти без мене. 1епер я пробудився—сон понурий Отуманив мя—но, він спить на віки! А Д а м, Єва, Ада і Цілая входять. А д а м. На Ціллі крик тривожний надбігаю. Що тут? Чи справді?.. Сину мій! Мій сину! інко, глянь,—діло ось змії й твоєї 99