Сів наметом Новаченко Груйо
Між горами вище Дренополя;
Під наметом сів, вино спиває.
Син Степанчик вина доливає,
Максимія край намета шиє,
Злотом шиє по білому шовку.
Обізвався Груйо Новаченко:
«Максиміє, моя жінко вірна,
Сторожи ти там перед наметом,
А я ляжу трохи припочити».
Максимія край намета шиє,
Аж ось йдуть три турки-вояки.
Обзиваєсь Степанчик-дитина:
«Ей, чи бачиш, Максиміє-мамо,
Ось надходять три турки-вояки.
Піду зараз тата розбудити!»
Відмовляє Максимія красна:
«То не турки, синку, не вояки,
То є, синку, три купці-молодці,
Несуть викуп татові твойому».
Та дитина не слухала мами,
А побігла тата розбудити.
За ним вдоскіч Максимія, мама,
Догонила в порозі намета, —
Як не вдарить п'ястю по личеньку!..
Та й так легко вдарила дитину,
Що та тричі перекинулася,
Три здорові вилетіли зуби,
