«Мовчи-бо, татку, не плачся,
Зроби мені переміну:
Зріж мою косу русяву,
Ходи зо мною на ринок,
Купи там мужеське вбрання,
Купи колпак соболевий,
Купи коня там баского,
Баского, нев'їждженого,
І довгу пушку німецьку,
І гостру шаблю французьку».
І батько вволив їй волю,
Обрізав косу русяву,
Пішов із нею на ринок,
Купив колпак соболевий,
Купив їй мужеське вбрання,
Купив коня їй баского,
Баского, нев'їждженого,
Купив їй пушку німецьку
І гостру шаблю французьку,
Убрав у строї мужчинські,
Колпак їй дав соболевий.
На коня сіла баского,
Баского, нев'їждженого, —
Найперша Радка гасала,
Коня найкраще водила,
Тоді до війська прибула.
Минуло часу немного,
Цариця мовить цареві:
«Ой царю, царю шановний,
Шановний і доброчесний,
Який то сон мені снився:
Що в війську жінка тут служить.
Веди ти військо рядами
Та й переведи садами,
Що мають пло́ди усякі;
Жінка на пло́ди лако́ма,
На плід вона і спіймаєсь,
По тім її ти й спізнаєш».
