На тебе, кадію, роблю,
І дев'ять сотень жадаю,
Щоб ти віддав мені гроші!
І каже кадій до Димча:
— Не ворохоб ми ся, Димчо!
Дурний ти хлопець, зелений!
Ніде ти, хлопче, не бачив,
Щоб слугам платили каді.
І жалко Димчові стало.
Зібрався Димчо в дорогу
На ту троянську планину,
З гори він крикнув до яру:
— Гей, вуйку, вуйку, Страшиле,
Страшиле, страшний войводо!
Озвися, най к то́бі прийду,
Свою ти кривду розкажу!
Зачув го в ярі Страшило
І до дружини говорить:
— Дружино вірна, присягла,
Біжіть там, Димча найдіте,
І приведіте до мене!
Побігла живо дружина
Великим бором-чагаром,
Ведуть вже Димча в долину,
Перед Страшила приводять.
І каже Димчу Страшило:
Ну, Димчу, ну, мій сестринче,
Чого прийшов ти в ті гори?
Чого ти вуйка покликав?
І каже Димчо Страшилу:
— Гей, вуйку, вуйку Страшиле,
Прийшов я к то́бі на скаргу:
Отсе літ дев'ять служив я
У плевненського кадія —
Не дав ми й дев'яти грошей. —
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/75
Ця сторінка вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/be/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._18._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu/page75-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._18._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%281960%29.djvu.jpg)