Ця сторінка вичитана
ІЗ БОЛГАРСЬКИХ ПІСЕНЬ НАРОДНИХ
ПІСНІ ГАЙДУЦЬКІ
СИРОТА ЙДЕ В ГАПДУКИ
Остався Ненчо сирітка
Всього півгоду від роду,
Остав без тата, без мами.
Росте нам Ненчо сирітка
До дванадцятого року.
Ніде нікого немає,
Хто б Ненча зволив навчити,
Як має поле орати,
Батьківські ниви справляти
Та й ще дідівські баштани.
Сів Ненчо, сів край долини
Під самодивів вербою,
Почав він думку гадати:
Куди дорогу держати?
Яку роботу робити?
Чи хліб робити на полі?
Глядіти челядь в господі?
Здригнувся Ненчо, підскочив,
На інше діло рішився:
Піде він, Ненчо, в гайдуки,
Сіктиме лоби турецькі!
І скликав Ненчо дружину:
В кого ні тата, ні мами,
В кого ні брата, ні роду,
Хто не лякається крові,
Не чує болю від рани.
І рушив Ненчо із ними
