Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/53

І зібрались духом чародії,
Гадачі, волхви і чорнокнижці:
Стали з двох сторон широким кругом,
Вздовж булавку чорну положили,
І розтяли на дві половини,
І Кублаєм перву часть назвали,
Вторій часті князів дали назву,
Над тим словом старим заспівали,
Почали боротись булавками:
Кублаєва віднесла побіду.
Радість військо все одушевила,
Кожен скоро з конем поспішає,
І в ряди ся уставили збори.
 Християни й ради не скликали,
А без ума в ряди врагів гнались:
Гордість їх була їх силі рівна.
 Вперве полки тут з собов зразились.
Мов з хмар тучі, так ся сиплють стріли,
І тріск копій, наче грохіт грому,
Блиск мечів, мов блискавки огняні.
Обі часті яробуйнов силов
З собов перлись, кроку не вступали.
 Вже христьяни поган мраки гнали,
І уже б були їх одоліли,
Сли б оп'ять не прийшли чародії
Й не принесли розтяту булаву.
Й татари вельми розгорілись,
Люто верглись на христьянську силу:
Так їх гнали пред собов затято,
Що їх, наче звірів полохливих,
По степу побили й розігнали.
Тут лежить щит, там дорогий шолом,
Тут войводу кінь волочить в стремнах,
Тут один сам на сам б'є татарів,
Там про бога милості благає.
 Тож тепер татари розмоглися!
На христьян дань тяжку наложили,
Двоє княжеств під себе зійськали:
Старий Київ й Новгород простірний.
Скоро горе по землях рознеслось: