Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/45

Чужим копитом!
 Вийто вінці з польських цвітів
Свому вибавителю!
Вже ся осінь зеленіє,
Скоро ся все змінить.
 Гей, і скоро все змінилось:
Ой, там Бенеш Германів,
Там він кличе люд в громаду
Напротив сасів.
 І зійшлися кметі, люди
В лісі під Грубов скалов,
Кожен мість оружжя ціп взяв
Напротив врагів.
 Бенеш, Бенеш перед веде,
За ним вслід народ ступа,
«Пімста, пімста всім! — гукає —
Німцям ворогам!»
 Га, як лютостію гнів
Обі сторони пірвав,
А розлюченим мужам
В утробах кипить!
 Їх ся взори розпалили
Против себе страшенно,
Над киї киї піднялись,
Списи над списи.
 Стрілись сторони обі тут,
Ніби ліс ся в ліс валить,
Як по небу грім палає,
Так мечі горять.
 І піднявсь крик грізний вгору,
Сполохав всю дичину
І всі птиці піднебесні
Аж по третій верх.
 Розлягавсь по долинах
Булав ломіт і мечів,
Мов дерев падучих треск
Від скалистих гір.
 Так боролись обі часті
Без спочивку із собов,
П'ята на п'яту насіли