Цю сторінку схвалено
Жан Мореас
I.
Je suis las, si las.
„Я втомлена, втомлена дуже,
То як танцювати, мій друже?”
„Віткни оцю квітку в волосся своє, —
Танцюймо ще, серце моє!”
„Сумна я, сумна чогось дуже,
То як же сміяться, мій друже?”
„Хай плаче боляче, незряче за нас!
Ми сміймося, поки ще час!”
„Заснути! Ах любо це дуже!
Чому б нам не вмерти, мій друже?”
„Ах, смерть, моя мила, одна,
Ніколи не здурить вона”.
II.
Je suis le quierrier, qui taille.
Я вояк, що в січі
Страшними ударами шаблі калічить;
Лице його ясне, рука приросла до шаблюки, —
Та він умира серед муки.
Під панциром ясним у нього
З глибокої рани
Кров річкою ллється… не много, не много,
А крови й життя вже не стане.
Я лицар убогий, що чортові душу продав
За гроші погані, огидні,
