І руки зложені опру серед тих ликів
На кінчиках твоїх злотистих черевиків.
Замість служебника, я божеству своєму
Малюнками вкрашу любовную поему,
І строфи обведу барвистими квітками,
Гортатиму картки шовковими стежками;
Та в плиннім золоті, в лазурі і батисті
Тобі клонитимуться чуття мої пречисті.
І я вгорну тебе в порфіри і скарлати,
Щоб так у пам'яті будуччини жила ти,
Щоб бачачи красу твою в вінку зеленім,
В містичнім вівтарі з моїх пісень різьбленім,
Нащадок мій колись, Пречиста ти моя,
Хоч не зазнав тебе, любив тебе, як я.
