По краю вправо і вліво
Всюди війська-полки видати
В радісних товпах.
«Гей, брате, там синій верх,
Там боги дарили нас побідов.
Там багато душ чека,
Сюди й туди по лісі літа:
Їх птах боїться і звір полохливий,
Тільки сова їх ся не ляка.
Гей, там ід верхові, мертвих погребати,
І богам заставить страви, —
І там богам спасам
Жертвів дать багато:
Їм похвальні, благодарні співи,
Їм й оружжя побитих врагів!»
Ай ти сонце, ай сонечко,
Чом ти світиш так сумно,
Чом ти так світиш на нас,
На бідний народ?
Де наш князь, де воївний люд?
До Отта́ пішов він вдаль,
Хто ж від врагів охоронить
Землю рідную?
Довгим тягом німці тягнуть,
А із німцями й саси
З стародавніх гір Згорельських
В нашу країну.
Дайте, небожата вбогі,
Дайте злото та срібло,
А ні, то вам попалять
Хати та двори!
Ах, таки нам все спалили,
Срібло, злото забрали,
Овечки позаймали;
Далі д'Троскам йдуть.
Ой, не тужіть, кметі, браття,
Вже для вас трава встава,
Хоч так довго потоптана
