Їх ранами й кров'ю жар свій підпаляли.
Минають гори, ліси й долини,
Все убігає взад, вправо і вліво.
Шумить ріка бистра,
Котить за хвилею хвилю,
Гримить ціле військо скок за скоком,
Всі ся женуть через ріку бистру:
Врагів хмари ріка затопляє,
Своїх на другий берег переносить.
Й по цілому краю вздовж і вшир
Лютий яструб розпустив
Свої крила, свої міцні,
Бистро птиці ганяє.
Забоєве військо вшир розлилось,
По цілім краю врагів ганяє;
На бистрих конях за врагом женуть:
Вніч під зорями за врагом люто,
Люто під сонцем вдень за ним женуть,
І оп'ять по темній ночі,
І оп'ять пораннім змроком.
Шумить ріка бистра,
Котить за хвилею хвилю,
Гримить ціле військо скок за скоком,
Всі ся женуть чрез ріку шум'ячу:
Врагів хмари ріка затопляє,
А на другий берег своїх переносить.
«Гей там ід горам синім,
І там най пімста наша гримить!»
«Ай, брате Забою,
Від нас вже гори недалеко,
Вже ворогів лиш купка малая,
І та жалібно пощади просить.
«Вертаймо краєм! Ти туди,
А я туди, — і все вигубляймо,
Що королівське!»
Шумить буря по краю,
Шумлять війська по краю,
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/43
Ця сторінка вичитана